top of page
Search

Музей Фріка: двоє ворогів біля одного каміна

3 hours ago
4 min read
Вітальня у музеї Фріка з портретами роботи Гольбейна та Ель Греко
Вітальня у музеї Фріка, придивіться уважніше до каміна: портрети двох Томасів по боках та св. Ієроним Ель Греко над ним. Фото Ярослава Бондаренка

У музеї Фріка в Нью-Йорку є пара портретів, яку варто розглядати разом. На одному — Томас Мор, на іншому — Томас Кромвель. Обидва Томаси жили в Англії XVI століття, обидва були впливовими людьми при дворі Генріха VIII, а от добрими сусідами їх назвати важко. Кромвель відіграв важливу роль у справі, яка привела Мора на ешафот. Через кілька років він і сам закінчив життя під сокирою ката. А ще через кілька століть американський колекціонер Генрі Клей Фрік придбав обидва портрети й розмістив їх по різні боки каміна у своєму будинку на Манхеттені. Господар, звичайно, мав право вибирати сусідів. Але згоди цих двох, схоже, не питали:)


Обидва портрети написав Ганс Гольбейн Молодший, і навіть без знання англійської історії тут є на що подивитися. У Мора — розкішний одяг, хутро, ланцюг і погляд, який хочеться роздивитися уважніше. У Кромвеля — зібраність, темне вбрання, папери на столі. Спробуйте спочатку самі вирішити, яке враження справляє кожен із них, а вже потім читати біографії. Важливо тільки пам’ятати, що портрет не дає нам готового висновку про характер чи моральні якості людини. Художник обирає позу, освітлення й деталі, а ми ще й приносимо до картини все, що встигли почути про її героя. Історія стосунків цих двох людей додає напруги, але майстерність Гольбейна варта уваги й без придворних інтриг.

Щоб зрозуміти, як вони опинилися біля одного каміна, треба познайомитися з господарем будинку. Генрі Клей Фрік заробив статки у вугільній та сталеливарній промисловості й збирав європейське мистецтво. У 1914 році його родина оселилася в новому особняку на розі П’ятої авеню та 70-ї вулиці. Будинок проєктував Томас Гастінґс із фірми Carrère and Hastings (бібліотека на Пʼятій та арка Манхеттенського мосту – теж його робота), і колекція від самого початку була важливою частиною задуму. Фрік придбав портрет Мора 1912 року, а Кромвеля — 1915-го. Тобто ця пара стала частиною домашнього оточення ще за життя колекціонера. У когось удома над меблями висять сімейні фотографії. Тут із ними вийшло трохи масштабніше.

Будинок Генрі Клейтона Фріка, в якому зараз розміщається музей Frick Collection.
Будинок Генрі Клейтона Фріка, в якому зараз розміщається музей Frick Collection. By Gryffindor - Own work, CC BY-SA 3.0, https://commons.wikimedia.org/wiki/Special:Redirect/page/202711603

Фрік заповів будинок і мистецьке зібрання для публічного музею. Сам він помер 1919 року, його дружина Аделаїда — 1931-го, а для відвідувачів колекцію відкрили в грудні 1935 року. Саме домашнє походження багато в чому визначає враження від цього місця. Ви переходите між кімнатами колишнього особняка, бачите картини поруч зі скульптурою, меблями й предметами декоративного мистецтва. У звичних залах колекції навіть немає настінних етикеток біля творів — музей зберігає атмосферу будинку, а інформацію пропонує шукати в путівнику та мобільному гіді. Це трохи змінює звичку відвідувача: доводиться спочатку зустрітися поглядом із картиною, а вже потім з’ясовувати, хто перед вами.

Для такого знайомства чудово підходить Вермеєр. У колекції Фріка є три його картини (всього їх у світі лише 36) серед них «Пані та служниця». Служниця простягає листа жінці, яку застала за письмом. Дія маленька, а запитань виникає чимало: чого вона очікувала, чи впізнала послання, що саме перервало її заняття? Можна розглядати рух руки, обличчя, світло на жовтому одязі й поступово втягуватися в сцену. Тільки не варто одразу видавати придуманий нами сюжет за встановлену історію. Хто написав листа і що в ньому сказано, картина нам не повідомляє. Вермеєр залишив достатньо простору, щоб за кілька хвилин ми вже відчували себе учасниками чужого листування.


Ян Вермеер "Пані та служниця" 1667 з музею Фріка у Нью-Йорку
Ян Вермеер "Пані та служниця" 1667 з музею Фріка у Нью-Йорку

Інший характер зустрічі — перед автопортретом Рембрандта 1658 року. Художникові тоді було п’ятдесят два. Він зобразив себе сидячи, у вбранні, яке надає постаті майже монументальної ваги. Цей образ з’явився в тяжкий для нього період, після оголошення банкрутства й вимушеного продажу майна та колекції. Знаючи це, можна побачити в портреті спробу зберегти власну гідність попри обставини. Це вже наше прочитання картини, але його цікаво перевірити перед оригіналом: подивитися на обличчя, на руки, на те, як художник займає простір полотна. Фінансові документи й автопортрет розповідають про ту саму людину зовсім різними способами.


Автопортрет Рембрандта з музею  Frick Collection
Автопортрет Рембрандта з музею  Frick Collection

Окрему паузу я б залишив для внутрішнього садового двору — Garden Court. Його створив архітектор Джон Рассел Поуп у 1930-х, коли особняк перетворювали на музей; раніше тут був відкритий двір для екіпажів. Тож знайома багатьом світлина з фонтаном і рослинами показує вже музейний етап історії будинку. Це корисна деталь: у Фріка є і простори родинного життя, і пізніші доповнення, створені для публіки. У листопаді дворик дає ще й можливість побути серед зелені під дахом, перш ніж знову виходити на прохолодну П’яту авеню.


Внутрішній дворик Garden Court в музеї Фрік Коллекшн.
Внутрішній дворик Garden Court в музеї Фрік Коллекшн. Фото Joyofmuseums, CC BY-SA 4.0, via Wikimedia Commons

17 квітня 2025 року музей повернувся до свого будинку після великої реконструкції. Однією з головних змін стало відкриття для публіки другого поверху особняка: колишні приватні кімнати родини, які тривалий час використовували як службові приміщення, перетворили на галереї. Тому тим, хто пам’ятає Фрік до ремонту, є сенс завітати знову. А для першого відвідування я б узагалі не ставив завдання побачити й запам’ятати все. Пара Гольбейнів, один Вермеєр і Рембрандт — уже цілком серйозна компанія на кілька годин.

Перед візитом варто подивитися доступний час входу на сайті музею й забронювати квиток. На цьому місці я зазвичай заохочую вас до музейної екскурсії зі мною, але у Фріка все трохи не так, як в інших музеях. На відміну від Метрополітан та МоМа, де я постійно проводжу екскурсії, в музеї Фріка проводити організовані екскурсії не дозволяється… Звичайно ж, я проводжу екскурсії по Фріку, але попереджаючи своїх туристів, що ми максимально робим вигляд, що не просто слухаємо гіда, а обговорюємо картини, у нас, мовляв, дискусія, а не екскурсія…Є ще дві особливості, які краще знати заздалегідь: дітей допускають із десяти років, а фотографувати в галереях не дозволяють. Для багатьох це незвично, тому телефон тут стане в пригоді передусім як путівник. Якщо ж хочеться фотографії на згадку, для особистої зйомки дозволений Garden Court. А в залах можна провести невеликий експеримент: вибрати одну картину, яку ви справді роздивитеся, і спробувати після виходу описати її без допомоги знімка. Можливо, згадається вираз обличчя, жест або світло. А може, двоє Томасів, які пережили свої політичні кар’єри й перетнули Атлантичний океан, щоб назавжди стати сусідами в нью-йоркській вітальні.

 
 
 

Comments


Don't miss tour! Join our mailing list today!

Thanks for submitting!

  • Black Facebook Icon
  • Black Instagram Icon
  • Black YouTube Icon
  • Pinterest

Proud members of

New York Tours Plus is a proud member of Guides Association of New York CIty
bottom of page