Як дихає Holland Tunnel під Гудзоном

Як відомо, Манхеттен – це острів. А острів за визначенням з усіх боків оточений водою, тобто, потрапити на нього можна поромом по воді, гелікоптером по повітрю, або скористуватися мостом чи тунелем. Манхеттен з іншими частинами суші звʼязують 22 мости та 21 тунель, з яких 17 залізничних та 4 автомобільних. Сьогодні я розповім вам про перший автомобільний тунель під Гудзоном, який багато хто помилково називає «Голландським», але, хоч слово Holland і означає «голландський», в данному випадку це не так.  

Заїзд у тунель Холланд з боку Джерсі Сіті. Фото formulanone, CC BY-SA 2.0, via Wikimedia Commons

На західній набережній Манхеттена є місце, де я б запропонував на хвилину відвести погляд від Нью-Джерсі. На пірсі 34 стоїть велика цегляна вежа. Якби побачити її десь посеред кварталу, можна було б прийняти за старий склад. Тут вона стоїть над водою, і вже цікавіше, навіщо комусь знадобилося будувати склад саме там. Насправді це вентиляційна споруда тунелю Холланд. Поки ви гуляєте пірсом, під дном Гудзону їдуть автомобілі, а через цю вежу тунель отримує й відводить повітря.

Вентиляційна башта тунелю Холланд з боку Манхеттена. Фото Jakub Hałun, CC BY-SA 4.0, via Wikimedia Commons

Автомобільний рух тунелем, який з’єднав Нижній Манхеттен із Джерсі-Сіті, відкрили 13 листопада 1927 року. Будівництво почалося в жовтні 1920-го й тривало сім років. До того через Гудзон уже ходили поїзди підземними тунелями, тож сама ідея прокласти шлях під річкою була знайома. Тут інженерам треба було врахувати дещо нове для такого переходу. Уявіть дві смуги машин в одному довгому закритому проїзді. Тепер уявіть, що рух сповільнився, а двигуни продовжують працювати. Отут і стає зрозуміло, чому повітря було чи не головним питанням проєкту.

Першим головним інженером був Кліффорд Холланд - саме його прізвище ви бачите на дорожніх знаках – тунель назвали на його честь, а не на честь голландців, які заснували Нью-Йорк. Він помер 1924 року, ще до завершення будівництва. Систему вентиляції розробив інженер Оле Сінгстад, який згодом очолив будівництво. Автомобільні вихлопи містять чадний газ, а в довгому тунелі покладатися на повітря, що заходить із двох кінців, було б замало. Свіже повітря треба було доставити туди, де воно потрібне, і звідти ж забрати відпрацьоване. Причому вздовж усього проїзду.

Як це зробили? У кожній із двох труб під проїжджою частиною є канал для свіжого повітря. З нього повітря надходить через отвори біля краю дороги. У стелі є щілини, через які вентилятори витягують повітря з вихлопами в інший канал. Тобто якщо подивитися на тунель у розрізі, побачимо три рівні. Унизу йде свіже повітря, посередині їдуть машини, угорі відводиться відпрацьоване повітря. За даними Port Authority (державного органу, який володіє всіма аеропортами, портами, мостами та тунелями міста Нью-Йорк) у чотирьох вентиляційних спорудах, по дві з кожного боку Гудзону, встановили 84 вентилятори. Система здатна замінити весь об’єм повітря приблизно за 90 секунд. Це півтори хвилини. За цей час у заторі можна навіть не встигнути дістатися до наступної машини.

Тунель Холланд у розрізі - зверху канал для відводу відпрацюваного повітря, знизу - канал для свіжого повітря. Машини їдуть посередині.

Ще одна подробиця, яку з автомобіля важко помітити. Підводні частини тунелю круглі в перерізі. Видимий водієві прямокутник утворюють підняте дорожнє полотно, рівна стеля й бічні стіни з плиткою. Простір під дорогою та над стелею віддали вентиляції. Звідси й відповідь на питання, чому в тунелі, який будували з круглих секцій, усе навколо таке рівне. З машини ви бачите тільки ту частину труби, яку залишили для руху.

На відкритті тунелю Холланд зустрілися під Гудзоном керівники двох штатів - Нью-Йорку та Нью-Джерсі.

До речі, на відкритті під Гудзоном дозволили пройтися пішки. За даними Port Authority, за перші дві години з боку Джерсі-Сіті до Нижнього Манхеттена пройшли понад 20 тисяч людей. Довжина переходу — близько 1,6 милі, або 2,6 кілометра. Для 1927 року це був рідкісний шанс подивитися зблизька на споруду, якою зазвичай мали їздити. Сьогодні для прогулянки я б обрав південну частину пірса 34 у Hudson River Park. Звідти добре видно цегляну вежу, а за нею — берег Нью-Джерсі. У листопаді біля води буває вітряно, тож, якщо захочете дочекатися заходу сонця, куртка стане в пригоді.

Мені подобається показувати такі місця на карті. Спочатку знаходиш на набережній одну вежу, потім проводиш уявну лінію до протилежного берега, і в голові нарешті складається те, чого з автомобіля майже не видно. Наступного разу, коли будете їхати по Holland Tunnel, зверніть увагу на стелю. Вона виглядає цілком буденно, а над нею весь цей час іде своя робота. А якщо стоятимете на пірсі, згадайте, що звичайна на вигляд цегляна вежа допомагає машинам проїхати під річкою.