Міст Верраззано: дорога до Брукліна з поправкою на круглу Землю

У Нью-Йорку є міст, під час будівництва якого довелося враховувати кривизну земної поверхні. Ні, це не Бруклінський міст, хоча він зазвичай першим приходить на думку, щойно в одному реченні з’являються слова «Нью-Йорк» і «міст». Йдеться про міст Верраззано — велетня між Брукліном та Стетен Айлендом, який відкрили 21 листопада 1964 року. Днями йому виповнилося 62 роки. Для автомобіліста це передусім дорога з одного району міста до іншого, а для туриста — нагода побачити Нью-Йорк, у якому Манхеттен узагалі не є головним героєм. Так, іноді й таке в нас буває:)
Повна назва мосту — Verrazzano-Narrows Bridge. З другою її частиною все досить просто: Narrows (буквально «вузьке місце) — це протока між Стетен Айлендом і Брукліном, яка з’єднує Верхню та Нижню Нью-Йоркські бухти. Через неї судна заходять до внутрішньої частини гавані. Тобто під мостом проходить ще одна дорога, тільки замість автомобілів нею користуються кораблі. І коли дивишся на цю споруду з берега, особливо добре розумієш завдання інженерів: перекинути автомобільну дорогу через воду так, щоб під нею продовжував жити великий порт.
Перша частина назви — прізвище Джованні да Верраззано, флорентійського мореплавця, який 1524 року став першим європейцем, що увійшов до Нью-Йоркської гавані. Звичайно, ні Нью-Йорка, ні Брукліна, ні дорожніх табло з попередженням про затори він тут не побачив. А от цю протоку — побачив. Назвати міст на його честь було цілком логічно: тепер ім’я людини, яка досліджувала ці води з корабля, щодня читають люди, що перетинають їх автомобілем. Непоганий спосіб залишитися на міській карті на п’ять століть уперед.
До появи Верраззано пряме сполучення між Стетен Айлендом та Брукліном забезпечували пороми. Це не означає, що острів узагалі не мав мостів: із Нью-Джерсі його вже з’єднували інші переправи, зокрема міст Байонн, відкритий 1931 року. Але для прямої автомобільної поїздки до Брукліна бракувало саме цього переходу. На карті два береги стоять зовсім поруч, а в реальному житті між ними була вода й капризні поромні переправи. Міст Верраззано змінив цю щоденну географію: до сусіднього району тепер можна їхати просто по дорозі, без пересадки на плавзасіб.
Проєкт розробив інженер Отмар Амманн із компанії Ammann & Whitney. Будівництво розпочалося 1959 року, а коли міст відкрили, він мав найдовший у світі головний проліт серед підвісних мостів — 1,298 метрів. Тут важливо не переплутати: йдеться про відстань між двома головними вежами, а не про всю довжину дороги разом із під’їздами, це вже буде 4,176 метрів. Майже кілометр і триста метрів над водою без жодної проміжної опори! Для такого рекорду замало просто зробити креслення трохи довшим: треба розрахувати, як уся конструкція триматиме власну вагу, транспорт і навантаження від вітру.

А тепер повернімося до кривизни земної поверхні. Вежі Верраззано піднімаються на 211 метрів. Кожна стоїть вертикально у своїй точці земної поверхні, але вони стоять не параллельно одна одній - через кривизну цієї поверхні відстань між їхніми верхівками приблизно на 4,1 сантиметра більша, ніж між основами. Звучить як дрібниця: чотири сантиметри на такому велетні! Але в інженерії «та хто там помітить» — не дуже надійний метод розрахунку. Вежі не перекошені, будівельники нічого не переплутали. Просто планета теж узяла участь у проєктуванні й попросила врахувати її форму.
Міст має два автомобільні яруси, але запрацювали вони не одночасно: верхній відкрили 1964 року, а нижній — 1969-го. З боку це добре помітно: під однією дорогою йде друга, і весь цей двоповерховий транспортний коридор висить над протокою. Якщо милуватися мостом із берега, можна довго розглядати вежі, вигини головних кабелів і вертикальні підвіски, на яких тримається дорожня конструкція. Водієві з цим складніше: у нього попереду дорога, а краєвиди мають почекати. Тому найкраще знайомитися з Верраззано все-таки з місця, де не треба одночасно стежити за сусідньою смугою.

Втім, є люди, які знають цей міст зовсім без автомобіля. З 1976 року, коли Нью-Йоркський марафон уперше пройшов через усі п’ять районів міста, міст Верраззано став частиною його стартового маршруту зі Стетен Айленда до Брукліна. Цього року такому маршруту виповнилося пів століття. Для бігунів знаменитий проліт — ще й цілком відчутний підйом на початку дистанції. На фотографіях це виглядає урочисто, а ноги, підозрюю, мають із цього приводу свою думку:) Але звичайної пішохідної доріжки на мосту немає: прийти сюди на прогулянку, як на Бруклінський міст, не вийде.

Для спокійного знайомства я б радив Fort Wadsworth на боці Стетен Айленда. З його оглядових точок видно гавань, укріплення біля води й сам міст. Тут особливо добре відчувається масштаб: вежі вже не маленькі деталі десь на горизонті, а величезні споруди поруч із вами. І корабель, який проходить унизу, допомагає оцінити розміри краще за будь-яку цифру. Цікава історія з цим місцем: я знімаю відео, показую міст, протоку, кораблі в ній і кажу щось на кшталт: «а ось тут якийсь кораблик, цікаво, що він тут робить»… Тут же розміщую це відео в соцемережах і буквально одразу отримую комент: «А я зараз на цьому кораблику, кабель ми тут прокладуємо»… Українці в Нью-Йорку буквально всюди – і над мостом, і під мостом, і на мосту:)

У листопаді до такої прогулянки треба додати ще один предмет — куртку, яка не пропускає вітер. Біля відкритої води прогноз погоди іноді хочеться обговорити з його автором особисто. Зате немає потреби ставити собі завдання оглянути все й одразу: можна зупинитися, подивитися, як під мостом проходить судно, а над ним рухаються автомобілі, і дати очам звикнути до цих розмірів. Міст Верраззано добре нагадує, що Нью-Йорк — це ще й велика гавань, острови та дороги між ними. А чотири зайві сантиметри між верхівками веж — що навіть у місті, де всі звикли поспішати, будувати все одно доводиться за правилами планети.





Comments